Партія 013

**Полишаючи дерево, дихати в якому стає нестерпно важко, героїв зустрічає красивий червоний захід сонця і фігура на білосніжному лосі. Він представляється Келварісом і заявляє що працює на імператрицю. В рамках свого розслідування, по завданню імператриці він натрапив на слід що і привів його до Лорве.

Кел заявляє що знає героїв як “нових рекрутів” імператриці і бачив сліди їх діяльності на близькій півночі, де вони підпсували його плани і завдання, згадуючи кіз та селище. Відбувається невеликий допит, після чого всі помічають що Еос роздратовано і нетерпляче йде назад по В’єн-тіль-мабхре.

Астра намагається розговорити ельфа, але той надто поглинутий своїми переживаниями аби внятно відповісти. Тож усі вирішують просто прослідкувати за ним.

На ліс опускається темна ніч і атмосфера змінюється. Ліс наповнюється звуками яким там не місце. То тут, то там, між дерев загоряються бліді вогники. З кожним наступним кроком їх стає більше і вони набувають рис ельфів. І ось вже глибоко в лісі, складається враження що ехо усіх хто коли небудь ходив цими дорогами прокинулись. 
Відганяючи духів різними способами вони повертаються д галявини з драконом. Трава там світиться від дотиків, а під драконом знайшлось ритуальне магічне коло вирізане в землі.

Еос дістає зі своїх речей якісь камінці і намагається розташувати їх на колі в правильному порядку. На розпитування Грока ельф побивається що “це його місія”, що “дракони не повинні були помирати”, що “баланс природи порушений” і що “імперії тут не місце”. Побоювання він відкидає бо не вважає що дракони найбільше зло тут, і що є дещо гірше ніж древні дракони. Дещо збентежені герої розділяються на тих хто з жалості допомагає і тих хто скоріше намагається messed ритуал.

Розташувавши камінці на колі нічого не відбувається. Ельф починає панікувати бо не знає що пішло не так і не знає як виправити ситуацію. Скориставшись його хитким психічним станом Малтіріс переконує Еоса що потрібна жертва і хто як не сам ельф найкраще підходить на цю роль. Озлоблений, зломлений, у відчаї і з глибоко вкоріненою ненавистю до всього чуждого лісові, Еос пришпилює себе кинджалом до кісток дракона. Його кров стікає до магічного кола під ним і дуже швидко все починає засвічуватися. Світлячки стягуються з лісу до скелета, героїв засліплює.

Коли зір повертається до норми вони бачуть як лози і коріння що обплітали дракона починаються обплітати скелет сильніше , буквально зливаючись з ним воєдино. Кістки наочно обростають нервами, артеріями, м’язами і шкірою. Поток вітру неначе гігантська чорна діра тягне все навколо до дракона. Еоса і Карена які опинились найближче до епіцентру розмотує на волокна неначе моток пряжі і вплітає у дракона.

Через кілька напружених миттей перед ними предстає новоявлений дракон. Його луска кольору осіннього листі, суміш зеленого, коричневого, жовтого і червоних. Його важке дихання віддає насиченим запахом хвої. Він радше дружелюбний, його мова трохи застаріла і повільна.

Герої вводять його в курс справ, рік стан лісу і бла бла бла. Дракон вирішує полетіти до Лорве.  Грок, Астра і Малтіріс напрошуються полетіти верхи, а ельфійська половина гравців вирішує що безпечніше поїхати на Лосі (хоча і довше). В ході взлітання ГРог зривається і вимушений також йти пішки.

Дракон прилітає в крону дерева Лорве і скинувши з себе Астру і Малтіріса, своїм “вогнем” якимось чином лікує ліс. Ельфи і Грок бачать що духи яких вони бачили раніше розвіюються, а Астра намагається завести розмову з драконом.

Той звинувачує у початку війни Кейнекса та його нелюбов до всіх швидкоплинних рас (людей зокрема які вторглися, зайняли центральну рівнину і пагорб). Також він заявляє, що людям допомагали боги у цій війні що і стало ключом до їх перемоги. Дурвірум, за його словами збирається зосередитись на очистці лісу і не планує розв’язувати нову війну. На питання чим отруїли Лорве він каже “на смак як хаос і безодня” і що створіння-джерело цієї отрути він не назвав би богом.

Малтіріс допитується чи не відчуває дракон присутності інших могутніх сутностей. Той дивиться на захід і каже що один здається ховається десь на Глибинних тропах.  Також Малтіріс обіцяє дракону його улюблений снек - слона.

Тим часом Келваріс проводить такий собі допит для Шалісси, Брін та Грока. На що отримує мінімальні, не надто зрозумілі пояснення від напіворка.

Під деревом Лорве вони розбивають табір, а Астра з Келварісом влаштовують маленьку церемонію похорону. Опісля усі їдять, згадують свої пригоди і обговорюють свої майбутні плани. Келваріс і Астра вирішують помірятись силами, та на жаль для клірика він з позором програє відправившись у нокаут.

Келваріс розповідає про свою діяльність трохи більше. Він не знав про завдання імператриці щодо пошуків імператора, та вже довгий час (+ї- кілька тижнів) займається дивними випадками масового вимирання\зникнення сіл  на півночі, що вивело його на дивний нововиникнувший культ. Ельф знайшов зачіпку про те що культисти збираються отруїти дерево Лорве  Він показує всім Вістника - дерев’яну зачаровану фігурку, яка використовується для доповідей імператриці.

Десь серед ночі, у розпал їх довгого відпочинку, до них приходить дракон у ельфійській формі. Виявилось, що дракон захотів пограти у стару дитячу гру - Кісточки.  Ви по черзі кидає кубик і в кого більше значення той виграє. Зазвичай в неї грають на щось, тож дракон хотів пограти на питання:

4:5

Грок: За що вас убили люди?

Д.: За територію.

5:6

Грок:  Який ви дамаг можете за один хід зробити?

Д.: Як два тебе.

2:6

Шалісса: Де найкраща бібліотека?

Д.: У Арктуса. В лабіринті.

5:6

Шалісса: Розкажи найсмішніший анекдот

Д.: розказує дуже повільний і поганий анекдот

2:6

Келваріс: Ця істота із безодні, про яку ти говорив, її сліди принесли сюди сектанти. Ти можеш відчути хоч якісь сліди якщо вони залишили, куди вони ведуть?

Д.: дракон оглядається і принюхується В лісі я їх не відчуваю, хоча вони й були в Каїнті. Але мені здається, що воно тече з гір.

3:5

Астра: Чи знаєш ти, Дурвірум, про якусь древню легендарну зброю смертних, яка може бути десь прихована, яка могла б нам здолати нові загрози для цього світу, твого лісу?

Д.: Манускрипт.

Астра: Що за манускрипт? Де він знаходиться?

Д.: А це вже два питання.

Астра: Слухай відповідь з одного слова теж не дуже відповідь, ну зроби поблажку.

Д.: Я знаю лише одну істоту яка любить книги достатньо щоб сховати цей манускрипт.

Астра: Арктус?

Д.: Можливо. Це вже четверте питання.**